Основи валютного законодавства

скачать (282.5 kb.)

  1   2   3

/


ОСНОВИ ВАЛЮТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
План
1. Поняття валюти та валютних цінностей

2. Правовий режим валютних операцій

3. Валютний контроль

4. Відповідальність за порушення валютного законодавства
1. Поняття валюти та валютних цінностей
Поняття валюти взагалі поєднується з грошовими одиницями держав. Але при цьому термін “валюта” може вживатися у двох значеннях: як грошова одиниця певної держави; як грошова одиниця іноземних (відносно неї) держав, кредитні та платіжні документи, що визначені в іноземних грошових одиницях та застосовуються в міжнародних розрахунках. Саме друге значення і охоплюється поняттям іноземна валюта.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19 лютого 1993 року визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України. До валюти також відносяться грошові знаки, вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України (ст. 1). Це і є, власне, валюта.

Другою складовою частиною категорії “валюта України” (поряд з, власне, валютою України) є платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Таким чином, валюта України складається з визначених законодавством України:

а) грошових знаків, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом;

б) платіжних документів, що виражені у валюті України;

в) інших цінних паперів, виражених у валюті України. Категорія “іноземна валюта” також має декілька складових. Це:

1) грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів чи монет, що знаходяться в обігу та є законним платіжним засобом у відповідній іноземній державі чи групі держав;

2) кошти на рахунках в грошових одиницях іноземних держав та міжнародних грошових чи розрахункових одиницях.

Так, відповідно до законодавства України під іноземною валютою розуміється як, власне, іноземна валюта, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах. При цьому, власне, іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Також до неї відносяться грошові знаки, вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Національна та іноземна валюта знаходяться в певному співвідношенні. При цьому застосовується поняття “конвер-тованість”. Це досить складне поняття. Саме конвертованість (чи конвертованість валюти у вузькому значенні) розуміється як гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну. Залежно від того, наскільки обмежена така можливість, валюта виступає як вільно чи частково конвертована.

Більш широке значення конвертованості валюти включає в себе значне коло відносин, що регулюють:

— можливість держави забезпечити попит власників валюти на товари та послуги (необхідної якості та в необхідній кількості).
2. Правовий режим валютних операцій
Використання іноземної валюти обмежене. Вона може застосовуватися лише в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.

Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93, визначаючи право власності на валютні цінності, підкреслює, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Вони також мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених діючим валютним законодавством України.

Валютні операції можна поділити на два типи:

1. Поточні — операції, в ході яких здійснюється обслуговування експортно-імпортних операцій та забезпечення переміщення валютних коштів фізичних осіб, що працюють або мешкають за кордоном.

2. Валютні операції, що пов'язані з рухом капіталу, які здійснюються при переміщенні капіталу (національного — за кордон, іноземного — в державу).

Важливе значення при класифікації цих двох типів валютних операцій має визначення резидентства та нерезидентства для суб'єктів валютних операцій. Насамперед, вони мають різне коло повноважень як по першому типу операцій, так і по другому. По-друге, для резидентів характерний різний рівень обмежень: поточні валютні операції здійснюються ними без обмежень, операції другого типу є операціями, що чітко контролюються з боку держави через відповідні органи.

Валютне законодавство України до валютних операцій відносить:

— операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

— операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

— операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей (Ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93).

Порядок організації торгівлі іноземною валютою визначається ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Законами України “Про банки і банківську діяльність” та “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами — здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура мЬкбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки від свого імені та за свій рахунок укладають угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. Регулюється це Тимчасовим порядком ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України (із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 28.05.1996р. № 127). Відповідно до цього порядку розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою купленої іноземної валюти за свій рахунок та сумою проданої за свій рахунок. Валютна позиція може бути виключно довгою або нульовою і вона з'являється тільки в разі купівлі іноземної валюти банком за власні кошти в межах встановленого ліміту відкритої валютної позиції. Надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду у вигляді внесків або продаж цих внесків та доходів банку в іноземній валюті не впливає на розмір відкритої валютної позиції.

Уповноважені банки, які мають власні кошти до 700 тисяч ЕКЮ, згідно з вимогами “Положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків”, затвердженого Правлінням Національного банку України від 30.06.95р. № 167, зобов'язані щоденно дотримуватись закритої валютної позиції та щомісяця (не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним) подавати звіт за кожний робочий день місяця безпосередньо установі Національного банку України за місцем територіального знаходження головного банку.

У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. Національним банком встановлюється для нього ліміт валютної позиції. Для контролю ліміту відкритої валютної позиції уповноважені банки зобов'язані щоквартально до 20 числа місяця, наступного за звітним, подавати установі Національного банку України за місцем територіального знаходження головного банку розрахунок власних коштів (капіталу). Наданий розрахунок підлягає перевірці відділом банківського нагляду відповідного управління Національного банку України, за результатами якої відділ валютних операцій і контролю цієї установи не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, перевіряє розрахунок на відповідність нормам і затверджує ліміт відкритої валютної позиції.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Залежно від застосування валютних курсів валютні ринки розподіляють на:

1. Валютні ринки з одним режимом — ринок з вільно плаваючими валютними курсами, що встановлюються на біржових торгах.

2. Валютний ринок з подвійним режимом — ринок з одночасним використанням фіксованого та плаваючого курсу валюти, що застосовується державою для регулювання руху капіталів.

Для валютного ринку другого типу широко застосовуються валютні обмеження. Вони складають певну систему засобів щодо заборони, лімітування та регламентації операцій з валютними цінностями. Валютні обмеження направлені на перерозподіл валютних цінностей на користь держави. Одночасно з цим вони проявляються в чіткому встановленні порядку визначення операцій з валютними цінностями.

Регулювання державою валютних відносин здійснюється шляхом застосування централізованих і імперативних приписів, якими законодавець регулює певну поведінку учасників діяльності щодо використання валютних цінностей. Сутність правового режиму валютних відносин визначається як система валютних обмежень. Ця система виступає як сукупність заборон, лімітування або регламентації (законодавчої чи адміністративної) операцій з валютою або валютними цінностями.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:

а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

б) мають право від свого імені і за свої кошти купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам — резидентам.

Резиденти і нерезиденти — фізичні особи — мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансово-кредитним установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або, за їх посередництвом, іншим фізичним особам — резидентам. Фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або, за їх посередництвом, у інших фізичних осіб — резидентів і нерезидентів.

Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів України. Нерезиденти можуть продавати валютні кошти після їх зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку України. Також уповноважені банки мають право купувати іноземну валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів — суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення можливості оплати зобов'язань по імпорту товарів, послуг та для обслуговування зовнішнього боргу, якщо строк їх оплати за контрактом настає не пізніше як за 60 календарних днів, а також за заявами нерезидентів, якщо вони забезпечують повернення прибутків на Україну від інвестування капіталу в Україні.

Всі операції купівлі та продажу іноземної валюти провадяться тільки через уповноважені банки на валютній біржі. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають у банк замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Стаття 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлює порядок організації розрахунків в іноземній валюті. В розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватись як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійснюватись лише через уповноважені банки. Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно в валюті України — в готівковій чи безготівковій формі. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту в валюті України допускається при умові отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

23 вересня 1994р. Верховна Рада України прийняла Закон України № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. У відповідності з ним виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках в строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної декларації) продукції, яка експортується. У випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення цього терміну вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки (в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується), потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документованого акредитиву термін діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахування їх протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

Деяка специфіка характерна для розрахунків за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок. Відповідно до Декретів Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, № 17-93 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” та Закону України від 25 листопада 1993 року “Про внесення змін до декретів Кабінету Міністрів України про валютне регулювання” Національний банк України встановив порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, який закріплений Інструкцією Національного банку України № 139 від 16.06.94 “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок”.

Усі міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України (юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійснюються уповноваженими банками України, як правило, у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю та розрахунковій валюті клірингових рахунків згідно з умовами міждержавних та міжбанківських угод. Вибір конкретної іноземної валюти та форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за угодою сторін та фіксується в умовах контракту. В залежності від стану платіжного балансу України Національним банком України можуть коригуватися форми розрахунків з окремими країнами.

Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Моментом одержання виручки в іноземній валюті за експортовану продукцію вважається дата надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку України. Перевищення зазначеного терміну можливе лише за індивідуальним дозволом обласного управління Національного банку України за місцем реєстрації резидента.

Валютна виручка від здійснення експортних операцій підлягає зарахуванню у повному обсязі на валютні рахунки резидентів, відкриті в уповноважених банках України (тільки на ті, які зазначені в контрактах з іноземними партнерами) і підлягає використанню в порядку, встановленому законодавством.

Підставою на продовження законодавче встановлених термінів надходження продукції (робіт, послуг) в Україну згідно з п. 6 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є наявність висновків відповідних міністерств і відомств, які підтверджують належність контракту резидента з іноземною фірмою до порядку, що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 28.12.94 “Про порядок віднесення операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення”. В інших випадках клопотання на продовження зазначених термінів розрахунків Національний банк України не розглядає.

Національний банк України відповідно до чинного законодавства встановив Правила використання готівкової іноземної валюти на території України (Постанова Правління Національного банку України № 119 від 26.03.98р.). Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб-нерезидентів дозволяється для забезпечення витрат працівників юридичних осіб — резидентів чи представництв юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або частково здійснюють підприємницьку діяльність нерезидента на території України. Оплата добових, витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з чинним законодавством України про відшкодування витрат на відрядження за кордон.

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку та (або) продаж дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті на відрядження за кордон здійснюється уповноваженим банком за наявності заявки юридичної особи-резидента або постійного представництва юридичної особи-нерезидента, що містить такі дані:

— номер і дата наказу (розпорядження);

— прізвище, ім'я та по батькові осіб, що виїжджають за кордон;

— строк перебування за кордоном;

— розрахунок витрат.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб - нерезидентів чи резидентів — коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти.

Республіканський банк Криму, обласні управління, ОПЕРУ та Центр міждержавних розрахунків Національного банку України здійснюють операції з іноземною валютою у готівці відповідно до затвердженого Правлінням Національного банку України Положення про Офіційні валютні резерви, Порядку встановлення та використання курсу українського карбованця. Положення про пункти обміну іноземної валюти та інших нормативних документів (Лист НБУ №128 від 03.06.94).

Згідно з діючим порядком при здійсненні операцій купівлі та продажу іноземної валюти в готівці установи Національного банку України використовують власний курс купівлі та продажу, орієнтований на середній курс купівлі та продажу готівкового валютного ринку області. Курс купівлі та продажу іноземної валюти встановлюється і затверджується щоденно керівником регіонального управління (для ОПЕРУ — Головою Правління Національного банку України чи його заступником — куратором з питань валютного регулювання) і не змінюється протягом операційного дня. Куплена регіональними управліннями Національного банку України іноземна валюта в готівці підлягає розподілу на дві частини:

— для зарахування в Офіційні валютні резерви — 60 відсотків від загальної суми купленої за кожний банківський день іноземної готівки;

— для потреб регіонального управління Національного банку України — 40 відсотків від загальної суми купленої за кожний банківський день іноземної готівки.

Постановою Правління Національного банку України від 25.03.96 № 68 затверджені Правила здійснення конверсійних операцій з готівкою іноземної валюти уповноваженими банками.

Конверсійні операції з готівкою іноземної валюти — це операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої іноземної держави. Вони здійснюються лише уповноваженими банками та їх обмінними пунктами винятково з валютами, що відносяться до групи “вільно конвертована валюта” Класифікатора іноземних валют. У разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою використовується крос-курс, офіцінно встановлений Національним банком України. При цьому крос-курс визначається, як співвідношення між двома валютами, яке визначене через їх курс до третьої валюти.

У разі здійснення обмінним пунктом конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою касир уповноваженого банку оформляє реєстр конверсії іноземної валюти. Комісійну винагороду за здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноважені банки можуть одержувати як у національній, так і в іноземній валюті. Сума комісійної винагороди у національній валюті за конверсійними операціями справляється уповноваженими банками тільки за курсом Національного банку України щодо валюти, поданої для конверсії. Сума комісії не повинна перевищувати 2 відсотків від суми іноземної валюти, що надається клієнтом для конверсії.

Переміщення валюти через митний кордон України регулюється Порядком, затвердженим Національним банком України та Митним комітетом України № 19029/381 від 14.03.93р. Дозволяється вивозити з правом використання за кордоном національну валюту готівкою, зареєстровану в митній декларації, громадянам-резидентам в сумі 10 мінімумів, що не оподатковуються, на одну особу незалежно від віку, а громадянам-нерезидентам, які тимчасово проживають в Україні, в сумі 5 мінімумів, що не оподатковуються.

Фізичним особам — резидентам і нерезидентам — дозволяється вивозити з України в країни ближнього зарубіжжя іноземну валюту:

— якщо ця валюта була ввезена із-за кордону і зареєстрована в митній декларації за винятком витраченої;

— якщо фізичними особами-резидентами і нерезидентами вивозиться іноземна валюта в сумі до 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, включаючи російські рублі, перерахованої по курсу Національного банку України) на одну особу незалежно від віку;

— якщо іноземна валюта була куплена чи знята з валютного рахунку в уповноваженому банку фізичною особою-резидентом, що виїжджає в приватних справах, в сумі до 2000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої по курсу Національного банку України);

— якщо сума іноземної валюти перевищує встановлені уповноваженим банком норми надання дозволів, вона може бути вивезена за ліцензією Національного банку України, але сума російських рублів не може перевищувати еквівалент суми 6000 доларів, перерахованої по курсу Національного банку України;

~ якщо загальна сума іноземної валюти, включаючи транспортні витрати, яка вивозиться громадянами-резидентами і нерезидентами, виїжджаючими у відрядження, не перевищує 100 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті по курсу Національного банку України).

Уповноважений банк при видачі іноземної валюти та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті надає юридичній особі-резиденту або постійному представництву юридичної особи-нерезидента дозволи на вивезення за кордон їх працівниками іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Загальна сума іноземної валюти готівкою та (або) дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті, що вивозиться одним працівником — резидентом чи нерезидентом, не може перевищувати суми, встановленої Порядком переміщення валюти через митний кордон України.

Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми вивезення іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна плас-тикова картка однієї з міжнародних платіжних систем.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національним банком України регламентується порядок проведення валютних операцій, що пов'язані з рухом капіталу. Від видає дозволи уповноваженим українським банкам, які мають генеральну ліцензію. Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами у закордонних філіях українських уповноважених банків. 23 серпня 1996 року затверджені Правила переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів (Постанова Правління Національного банку України від 23.09.96 №245 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 квітня 1997 року № 97).

Переказ іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів (крім підприємців) — дозволяється у випадках:

— допомоги родичам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які проживають за межами України;

— сплати добровільно аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків;

— здійснення платежів, пов'язаних із смертю (транспортні витрати та витрати на поховання);

— здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються цими органами;

— отримання успадкованих коштів і коштів від реалізації спадщини та належного нерезиденту майна в Україні;

— сплати іноземної валюти на ім'я юридичної особи-нерезидента за лікування, навчання, участь у конференціях та сплати страхових і членських внесків, придбання науково-методичної літератури та передплатних видань;

— сплати іноземної валюти за оформлення документів на працевлаштування за наявності міжурядових угод;

— оплати фізичною особою-резидентом товару іноземній фірмі за імпортним контрактом (договором, інвойсом) для власного споживання;

— перерахування власником рахунку коштів в іноземній валюті з цього рахунку при виїзді за кордон на постійне місце проживання;

— перерахування нерезидентом прибутків, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україну, коштів, отриманих у вигляді оплати праці, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих відсотків на залишок коштів на рахунку, відкритому в банку України, а також іноземної валюти, ввезеної (переказаної) в Україну у встановленому чинним законодавством порядку.

Переказ іноземної валюти за кордон фізичною особою-нерезидентом здійснюється через уповноважений банк за наявністю документів, які свідчать про джерела її походження (копії підтверджуючих документів залишаються в уповноваженому банку). Переказ отриманих фізичною особою-нерезидентом успадкованих коштів і коштів від реалізації спадщини та належного нерезиденту майна в Україні здійснюється уповноваженим банком за наявності документів, що свідчать про отримання спадщини, а також при здійсненні уповноваженим банком конвертації особистих коштів цієї особи в грошовій одиниці України в іноземну валюту з рахунку останньої. Переказ за кордон прибутків, одержаних на законних підставах фізичною особою — нерезидентом внаслідок інвестицій в Україну, здійснюється з валютного рахунку після сплати нерезидентом податків та інших платежів.

Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-резидентам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які тимчасово виїхали з України на навчання та в приватних справах, здійснюється через уповноважений банк з дотриманням умов:

— переказ з валютного рахунку цієї особи;

— у сумі не більш ніж 500 доларів США на місяць чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

— загальна сума не може перевищувати 4000 доларів США на рік чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.

Переказ фізичною особою-резидентом допомоги родичам-нерезидентам (чоловіку/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам та братам), які постійно проживають за кордоном, здійснюється через уповноважений банк з валютного рахунку цієї особи, у сумі не більш ніж 500 доларів США на місяць чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті і загальна сума не може перевищувати 2000 доларів США на рік чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті.

Копії підтверджуючих документів про родинні стосунки залишаються в уповноваженому банку.

При здійсненні переказу іноземної валюти за межі України переказ без відкриття валютного рахунку здійснюється фізичною особою шляхом внесення готівкової іноземної валюти в уповноважений банк та надання йому доручення на переказ цієї валюти. Переказ фізичними особами-резидентами іноземної валюти у сумі, що перевищує норми, але не більш ніж 25 тисяч доларів США чи еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, здійснюється на підставі ліцензії Кримського республіканського або обласних управлінь Національного банку України, а в сумі, що перевищує 25 тисяч доларів США, — на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Специфічну групу валютних операцій складають операції, що забезпечують зовнішньоекономічну діяльність, інвестування капіталу, тощо та виступають, як угоди з купівлі-продажу іноземної валюти. З цих позицій валютні операції розподіляються на:

1. Касові угоди (угоди з негайною поставкою), Касові угоди “арої” використовуються для негайного отримання валюти, страхування валютних ризиків тощо. Сутність валютної операції “крої” міститься в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день після складання угоди по курсу, зафіксованому при її укладанні. Строк постачання валюти при цьому визначається як “дата валютування”. При валютній угоді “8ро1”на ринку частіше всього застосовується курс телеграфного переказу.

2. Форвардна угода (строкова угода) визначається як погодження між двома сторонами про майбутню поставку предмета угоди, яке укладено поза біржею. Форвардні угоди є однією з перших форм строкових контрактів які реагували на зміну ціни. Першими формами цих угод були операції з купівлі бавовни в XVIII - XIX сторіччі на Ліверпульській біржі, при яких обумовлювались майбутня ціна, кількість товару та дата постачання.

Форвардна угода — це тверда угода, обов'язкова для виконання, предметом якої може виступати як валюта, так і інші активи. Вона укладається з метою певного страхування від зміни цін. Форвардна угода з продажу (купівлі) валюти включає такі умови:

— курс угоди фіксується при її укладенні;

— передача валюти здійснюється через певний період (до 1 року);

— під час укладення угоди ніякі суми не перераховуються. 3. Угоди на умовах “аууар” виступають як специфічний обмін правами та обов'язками її учасників щодо зустрічних грошових потоків. Ці угоди створюють можливість страхування ризиків, отримання додаткових прибутків. Відповідно до цієї операції предметом обміну виступають грошові потоки, що дозволяє одному учаснику угоди обміняти у інших характеристики своєї валюти. При цьому береться до уваги тип та рівень процентних ставок, строки платежів, валюта платежу, курс перерахування. Валютний “5\уар” виступає комбінацією двох конверсійних угод з валютами на умовах “зрої” та форвард. Одна конверсія здійснюється з негайною поставкою, а інша — з поставкою у майбутньому, але на вже обумовлених підставах.
  1   2   3



Рефераты Практические задания Лекции
Учебный контент

© ref.rushkolnik.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации