Відтворення біблеїзмів при перекладі на українську мову

скачать (963.9 kb.)

  1   2   3   4   5
ЗМІСТ
ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ПЛАСТ ФРАЗЕОЛОГІЇ

1.1 Термін «фразеологічна одиниця»: сутність поняття та особливості фразеологізмів

1.1.1 Структура фразеологізмів та природа їх компонентів

1.1.2 Семантика фразеологічних одиниць

1.2 Загальна характеристика фразеологізмів біблійного походження

1.2.1 Поява біблеїзмів в англійській мові

1.2.2 Визначення, особливості та функції біблеїзмів

1.2.3 Класифікація біблеїзмів

РОЗДІЛ 2. ВІДТВОРЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

2.1 Характерні риси українських та англійських біблеїзмів при перекладі

2.2 Порівняльний аналіз співвідношення біблеїзмів в англійській та українській мовах та шляхи їх відтворення при перекладі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

АНОТАЦІЯ

РЕФЕРАТ
ВСТУП
Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

Фразеологія є одним із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологія національної мови збагачується та вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок та прислів'їв, афоризмів і анекдотів, дотепів і каламбурів, сентенцій і парадоксів, професіоналізмів, мовних штампів та кліше – з усього, що впродовж багатьох століть плекає і зберігає у своїй пам'яті носій мови – народ.

Проблемам дослідження фразеологічних одиниць, особливостям їх перекладу приділяли увагу такі науковці та мовознавці, як Л.А. Булахов- ський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, А.В. Кунін, М.М Сидоренко, Н.М. Шанський, О.О. Потебня, І.І. Срезневський, П.Ф. Фортунатов, О.О. Шанський.

Важко оцінити той вплив, що зробила Біблія та її переклади на мови народів, що пройшли стадію християнської культури. Справедливо це й у відношенні української й англійської мов. У процесах засвоєння біблійних виражень цими мовами було багато схожого, однак результати виявилися різними: в силу цілого ряду історичних та інших причин, в англійську мову ввійшло набагато більше слів, виражень і цитат з Біблії, чим в українську(до речі, в англійській мові їх більше, ніж в інших західноєвропейських мовах). Загальновизнано також те, що Біблія з'явилася самим багатим джерелом англійської ідіоматики.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що біблеїзми як пласт фразеології досі широко використовуються і в усному мовленні, і в літературі, в якості як прямих цитат з Біблії, так і алюзій та ремінісценсій.

Об`єктом дослідження є фразеологізми біблійного походження.

Предметом дослідження є шляхи відтворення біблеїзмів при їх перекладі з англійської мови на українську мову.

Метою даної роботи є дослідити шляхи відтворення фразеологізмів біблійного походження при перекладі з англійської мови.

Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки поетапному рішенню наступних завдань:

Методи дослідження визначені цілями та завданнями роботи. Це є описовий та порівняльно-зіставний методи.

Структура даної роботи складається зі змісту, вступу, де визначаються актуальність, об`єкт та предмет дослідження, мета та завдання, двох розділів (першого – теоретичного, другого – практичного), висновків та списку використаних джерел.

Практична значущість роботи полягає у можливому ії застосуванні під час університетських лекцій та практичних занять з англійської мови, практики перекладу, зокрема на тему «Фразеологічна одиниця як предмет фразеологічної науки», «Характерні риси українських та англійських біблеїзмів», «Особливості перекладу фразеологізмів біблійного походження» тощо.
РОЗДІЛ 1. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ БІБЛІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ПЛАСТ ФРАЗЕОЛОГІЇ
1.1 Термін "фразеологічна одиниця": сутність поняття та особливості фразеологізмів
Якщо у 50-ті роки XX ст. про фразеологію писали, що вона ще перебуває у стані "прихованого" розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія по праву зайняла місце самостійної лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Сре- зневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова, ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів.

Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л.А. Булахов-

ський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, П.Й. Горецький, М.М Сидоренко, Н.А. Москаленко, О.С. Юрченко та інші.

Однак це ще не означає, що всі питання природи фразеологічних одиниць (ФО), їх семантики всебічно й остаточно розв'язані. На цей час, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з'ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників .

У характеристиці стійких словосполучень академік В.В. Виноградов виходить із того, що "більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах" [11, 42]. З цією думкою збігаються і висловлювання М.М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

Перший тип – це сполучення слів (словосполучення і речення), які ми легко складаємо в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [39, 36].

У лінгвістиці існує велика кількість визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку [2].

Термін "фразеологічна одиниця", введений саме В.В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму[11] . Б.О. Ларін під фразеологічними одиницями розумів такі стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення. [28] Н.М. Шанський підкреслює, що "фразеологічна одиниця – це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою"[39,12]. В.П. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами" [16, 43].

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В.М. Мокієнко. Він наголошує, що "фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю" [25, 32]. Виділяючи ці характеристики як основні ознаки фразеологізму, дослідник відзначає, що перші дві з них є властиві мові, а третя – мовленню, що саме аналізом взаємодії кожної із зазначених характеристик можна виявити суперечливу суть фразеологічного сполучення і обмежити обсяг фразеології.

Отже, наведені та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про те, що вченими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати: 1) семантична цілісність або семантична нерозкладність ( В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А. Булаховський); 2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін, В.П.Жуков, О.М.Бабкін); 3) окремооформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник); 4) відтворюваність (В.В.Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник); 5) наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський); 6) неперекладність іншими мовами ( Л.А. Булаховський).

В нашому дослідженні в основу покладене таке визначення: фразеологізм розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматичні категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

ФО мови можуть вивчатися у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю основних ознак, що робить фразеологізм фразеологізмом, що виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференціальних ознак, як і самої сутності фразеологізму, необхідно їх розглядати у зіставленні, порівнянні з іншими одиницями мови – словом, словосполученням, відзначаючи спільні та відмінні їх риси. Саме виходячи із таких вимог, ми будемо вести свої спостереження.

Фразеологізм – це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками. Такими ознаками для фразеологічних одиниць є: 1) фразеологічне значення; 2) компонентний склад; 3) семантичні категорії. Визначення диференційних ознак ФО дає підстави встановити обсяг предмета фразеології, а також дозволяє розглядати фразеологізми як окремі самостійні одиниці мови, відмінні від слова, словосполучення і речення, а разом з тим і як такі, що мають з останніми багато спільного. Так, наприклад, ФО, як і слова, щораз у в процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо як готові мовні одиниці. Крім того, велику кількість фразеологічних одиниць зближує з окремими словами також і та особливість, що ФО (як і слово) характеризується наявністю своєї семантики. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості ФО зближуються з лексемами і функціонально [8]. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції, наприклад: to kick the bucket – померти; it takes the biscuit – одержати приз, зайняти перше місце; to be on high ropes – бути в гарному настрої .

Усі зазначені міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв'язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення [31].

Фразеологічна одиниця і слово можуть бути близькими за своїм значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але й ця спільність поняття, яке кожне з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена у їх різній природній основі. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того, "фразеологічне значення", на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики .

Говорячи про спільні і відмінні риси фразеологічної одиниці і слова, ми неодноразово підкреслювали, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення – роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця згідно із правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Утворення фразеологічних одиниць, їх щоденна поява – це живий і постійний процес, викликаний самою потребою людського спілкування. Цей процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші сторони, якісь значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями [4].

Отже, фразеологізми і слова – відмінні одне від одного поняття, але їх можна характеризувати певними спільними рисами, а саме наявністю значення та здатністю виконувати синтаксичні функції.
1.1.1 Структура фразеологізмів та природа їх компонентів

Природа фразеологізмів та компонентів, що входять до їх складу – складна і суперечлива. Спробуємо з'ясувати деякі аспекти, пов'язані з цим питанням.

З проблемою стійкості ФО пов'язане питання фразеологічного прототипу. На думку В.М. Мокієнко, проблема стійкості фразеологізмів є однією з найгостріших. Він також стверджує, що більшість фразеологізмів були вільними сполученнями[29]. Узагальнюючи дослідження різних лінгвістів у сфері фразеології, український мовознавець М. П. Кочерган зазначає такі ознаки ФО як структурно-семантична стійкість та відтворюваність. Фразеологічна стійкість – це об'єм інваріантності, який властивий різним аспектам ФО, який обумовлює їх відтворюваність в готовому вигляді. Пояснити це визначення можна таким чином: словосполучення стає фразеологізмом лише тоді, коли воно регулярно відтворюється в мовленні різних людей і зустрічається в багатьох контекстах. Передумовою виникнення фразеологізму є іноді несподіване сполучення слів. З цим пов'язане поняття фразеологічного прототипу, що означає мовні одиниці, сполучення слів, які стали підґрунтям для утворення ФО [23].

Від компонентного складу фразеологізмів залежить його значення. Порівнюючи морфемний склад слова і структуру ФО, морфеми у складі слова носять більш спеціалізований характер ніж компоненти фраземи.

На природу компонентів ФО існує два протилежні погляди. Одні лінгвісти розглядають складові фразеологічних зворотів як внеслівні утворення, інші ж становлять переважну більшість, визнають слівну природу компонентів.

Незважаючи на те, що компоненти фразеологізму позбавлені основних ознак слова, вони так чи інакше беруть участь в утворенні фразеологічного значення. Внаслідок цього вони наділені певною частиною семантичної самостійності. Словами, але специфічно вжитими, вважає компоненти ФО і О.І. Смирницький. Він із поняттям фразеологічна одиниця пов'язує термін "нарізнооформленість". Поняття "цілооформленість" та "нарізнооформленість" були запропоновані ним . Зовнішньою ознакою, яка вирізняє слово і ФО, є "цілооформленість слова і нарізнооформленість фразеологізму". Під нарізнооформленістю слід розуміти особливу будову синтаксичної єдності, яка полягає в тому, що її складові є окремими словами. Цілооформленість полягає в загальному граматичному оформленні всіх складових елементів [35].

У ході процесу переосмислення досить вагому роль відіграє прототип ФО, який передує появі фраземи. Якщо прототип відсутній, то переосмислюються лексеми, що входять до складу даного фразеологічного звороту. Таке явище зумовлене лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Отже, фразеологічне переосмислення – це повне або часткове образне перетворення значення прототипу фразеологізму (чи фразеологічного варіанта), яке базується на семантичному зрушенні. Найважливіші типи переосмислення – це порівняння, метафора та метонімія.

Порівняння та метафору В.М. Мокієнко вважає лінгвістичним фактором створення образності. Спільність порівняння і метафори полягає в створенні фразеологічних асоціацій на основі схожості предметів чи явищ. Однак їх різницю слід вбачати перш за все у вираженні змісту. Метафоричний тип переосмислення є найбільш розповсюджений, багато слів набуває метафоричного значення.; те саме стосується і словосполучень. В англійській мові багато виразів набуло переносного значення і вживаються при описі дій чи обставин, які більш-менш аналогічні тим, що викликали їх до життя.

Іншим типом переосмислення є метонімія. Воні також слугує для створення образності. Розглядаючи фразеологізми, не можна залишити поза увагою їхні основні риси – образність та експресивність, адже в більшості випадків ці характерні особливості і відрізняють сталі звороти від слів. Говорячи про різні типи переосмислення значення ФО, ми вже торкалися поняття образності та засобів її створення. Спробуємо з'ясувати, що ж є основою образності серед фразем. За словами В.М. Мокієнка, підґрунтям цього феномену є здатність створювати научні образи предметів та явищ. Сила образу полягає в його конкретності, тісному зв'язку з контекстом у широкому розумінні слова. Найбільшу схильність до фразеології виявляють ті вільні сполучення слів, які відображають конкретні явища матеріальної дійсності, пов'язані з життям людини [29].

На думку Л.П. Сміта, експресивність притаманна фразеологізмам та відіграє в мовленні не останню роль. Образність та метафоричність надають їм виразності, енергії. Англійський фразеолог також підкреслює, що "вони виконують необхідну функцію в мові. Ця функція полягає в тому, щоб повернути поняття від чистої абстракції до відчуттів, що їх породили, знову втілити їх в зорових образах і перш за все в динамічних відчуттях людського тіла…"[36, 54]

Теоретичне обґрунтування понять образності та експресивності знаходимо у О.В. Куніна. Вчений зазначає, що "образність мотивованої ФО створюється в результаті двопланового сприйняття ФО та значення її прототипа… Чим далі один від одного порівнювані об'єкти, тим яскравіший образ". Поняття експресивності значно ширше, воно включає і інші категорії: "експресивність – це обумовлені образністю, інтенсивністю чи емотивністю виражально-зображальні якості слова чи фразеологізму" [25, 45 - 46]. Отже, на основне значення ФО накладаються і інші конотативні значення, які сприяють більш влучному вживанню фразем у мовленні. Нашу увагу, безумовно, привертає процес становлення ФО, їх походження. Без історико-етимологічного коментаря неможливо встановити мотивування. Пояснення виникнення ФО, їх образного мотивування допоможе глибше вникнути в смисловий зміст ФО, науково уявити різні грані фразеологічного образу, оцінити зображальні можливості ФО.


      1.   1   2   3   4   5



Рефераты Практические задания Лекции
Учебный контент

© ref.rushkolnik.ru
При копировании укажите ссылку.
обратиться к администрации